22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

З метою всенародного вшанування пам’яті українців, загиблих під час війни 1941–1945 років, їх подвигу та жертовності, щороку 22 червня в нашій державі відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Цього дня український народ вшановує світлу пам’ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Біль від спогадів з часом стає меншою й не такою пекучою. Та історична віддаленість допомагає усвідомити масштабність минулих трагедій, провести паралелі з сучасністю, зрозуміти, що насправді тоді відбувалося. І пора зробити це саме зараз, коли Україна, насправді, знаходиться у стані неоголошеної війни.

Саме сьогодні необхідно зрозуміти, що війна, терор, нацизм, голокост — це вселюдська трагедія, а не тільки трагедія того народу, країни, на яких спрямоване це зло. Важливо розуміти його витоки й невідворотні наслідки. Адже у війні не може бути переможців: ще жодна країна не вийшла з війни без втрат. Скільки б не змінювалось поколінь на землі, вони повинні знати, які втрати понесли учасники Другої світової війни, якою ціною була здобута перемога, які муки та страждання спричинила війна.

Хоч би скільки книжок було написано про ту війну, мабуть ніколи не настане час, коли можна стверджувати, що вже досить сказано. Висловити все не вдасться нікому, бо не має міри героїзму людей, виявленому у війні, немає міри горю і стражданням, які принесла вона на своїх чорних крилах. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу в цій страшній і кривавій війні. Забуття — підстава для повторення.

Наш священний обов’язок — навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей — уроки справжньої мужності та патріотизму для сучасників.