Використовуєте найману працю – укладайте колективний договір з працівниками

Колективний договір є одним із найважливіших і основних документів, який забезпечує регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин між роботодавцем (власником) і трудовим колективом.

Правові засади розробки, укладення та виконання колективного договору визначені Законом України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-XII (далі — Закон). Відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

За нормами Закону ініціатором укладення колективного договору може бути як роботодавець, так і профспілковий орган (за його відсутності — представник, обраний і уповноважений трудовим колективом). На новоствореному підприємстві колективний договір укладається у тримісячний строк після реєстрації підприємства, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрацію. Усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом. Законодавством не передбачено будь-яких обмежень щодо чисельності працівників підприємства, установи, організації під час укладення колективного договору. Таким чином, колективний договір може бути укладено і в малочисельному колективі.

Згідно зі ст. 7 Закону та ст.13 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Також, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, які встановлюються підприємствами, установами, організаціями в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів (ст.7 Закону, ст.91 КЗпП). Водночас, положення колективного договору, що погіршують згідно чинного законодавства становище працівників, є недійсними (ст.16 КЗпП).

Потреба в укладенні колективного договору зумовлюється й тим, що до нього обов’язково включають норми, які згідно з чинними законодавчими актами мають бути закріплені в колективному договорі. Про це свідчить аналіз цілої низки норм Кодексу законів про працю України (ст.ст. 44, 50, 97, 105, 108 КЗпП та ін.) та спеціальних законів, в яких дано посилання на врегулювання деяких питань в колективному договорі (наприклад, ст.ст. 5-8, 13, 20 Закону України «Про охорону праці»; ст.ст. 4, 7, 8 Закону України «Про відпустки»; ст.21 Закону України «Про зайнятість населення» тощо). Так, відповідно до статті 15 Закону України «По оплату праці» питання організації оплати праці на підприємстві (схеми посадових окладів, умови введення та розміри надбавок, доплат, премій тощо) встановлюються в колективному договорі. Окрім того, в колективному договорі встановлюються строки виплати заробітної плати, а також визначається розмір заробітної плати за першу половину місяця.

Не менш важливими, ніж оплата праці, є умови праці, надання працівникам пільг і компенсацій за роботу у шкідливих умовах. Так, конкретна тривалість додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, встановлюється колективним договором на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці. Колективним договором має бути визначена і конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці.

Питання створення безпечних умов праці, профілактики виробничого травматизму й профзахворювань були й залишаються актуальними на кожному підприємстві. Статтею 20 Закону України «Про охорону праці» передбачено закріплення в колективному договорі загальних положень щодо питань охорони праці, зокрема забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Органи місцевого самоврядування на рівні закону наділені державними повноваженнями (делегованими) щодо сприяння укладенню колективних договорів, їх реєстрації. Виконання цих повноважень покладено на управління праці та соціального захисту населення міської ради. Тому, при проведенні перевірок підприємств юридичних осіб, що використовують найману працю, постійно звертається увага на наявність колективного договору, його повідомної реєстрації відповідно до встановленого порядку тощо.

Варто зазначити, що на більшості перевірених підприємств укладено колективні договори. Але деякі з них колективних договорів не мають і будують свої відносини з найманими працівниками без укладення колективних договорів.

Проте змістовний колективний договір, укладений з дотриманням чинного законодавства і врахуванням реальних можливостей підприємства, сприяє високопродуктивній діяльності підприємства, створенню надійної основи для соціального захисту працівників, значно зменшує ризик виникнення трудових конфліктів і соціальної напруженості в колективі, а тому укладається не тільки в інтересах найманих працівників, а в інтересах роботодавця.

Виконання взаємних зобов`язань за колективним договором є запорукою соціальної стабільності у трудовому колективі і зрозуміло, що в цьому повинні бути зацікавлені обидві сторони.

Начальник УПСЗН О.А. Єздакова