Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

8 вересня 2025 року виповнюється 20 років з моменту ухвалення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який став основою для створення системи державної політики щодо гендерної рівності в Україні.

Цей закон став результатом тривалого шляху, що розпочався ще в 1990 році, коли Україна лише починала свій шлях до незалежності. Перше скликання Верховної Ради, обране в умовах демократії, було переважно чоловічим — із 445 депутатів жінки змогли здобути лише 13 місць, що становило всього 2,7%. Проте, попри цей негативний баланс, почали з’являтися перші ініціативи щодо покращення становища жінок у суспільстві.

Тим не менше, перші роки незалежності не принесли значних змін у законодавстві. Гендерна рівність залишалася темою, яка мала обмежене застосування, а слова «гендер» та «гендерна рівність» ще не стали частиною повсякденної політичної мови. Лише кілька років після здобуття незалежності був ухвалений Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (1992 р.), який хоча й не стосувався безпосередньо прав жінок, все ж містив кілька згадок про жінок у контексті їх ролі в сім'ї.

Водночас у самому суспільстві на фоні економічної кризи почали активізуватися жіночі громадські організації. Перші з них, як-от «Союз Українок» та «Жіноча Громада», не тільки займалися питаннями соціального захисту, але й порушували проблеми дискримінації жінок у різних сферах життя. Вони стали важливими ланками у формуванні громадської думки на підтримку рівності статей.

З 1994 року у Верховній Раді з'являється Комісія у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства, яка стала першим органом, що серйозно звернув увагу на гендерні питання. Проте, навіть у цей період гендерна тематика не була на першому плані. Проте вже в середині 1990-х років стало очевидно, що для реальної зміни ситуації в Україні необхідно створити системну політику на рівні законодавства.

Під кінець 1990-х років, після кількох парламентських слухань щодо гендерної дискримінації, Україна почала реалізовувати зобов'язання щодо ліквідації дискримінації жінок, зокрема через ратифікацію міжнародних договорів. Важливим кроком стало ухвалення Конституції України 1996 року, яка вперше закріпила принцип рівності прав жінок і чоловіків, чітко гарантуючи, що в Україні неможливо дискримінувати за ознакою статі.

З 2000 року парламент почав активніше працювати над законопроектами, які формували конкретні механізми для забезпечення гендерної рівності. Це стало важливим поштовхом для подальших кроків у законодавчій та соціальній сферах, які стали основою для ухвалення Закону про рівні права жінок і чоловіків у 2005 році.

Матеріал дослідження авторства Світлани Оксамитної підготовлено за підтримки Національного демократичного інституту (НДІ) в рамках проєкту «Гендерна рівність в Україні – що змінилось за 30 років?», ініційованого Міжфракційним депутатським об’єднанням «Рівні можливості».

Продовження в наступній частині