Правила толерантного спілкування

Розбити улюблену мамину тарілку або спіткнутися й порвати нові штанці – мабуть, таке було в дитинстві з кожним. І батьки в запалі могли накричати й назвати дитину безрукою чи безногою.

Навіть просто порівняння неприємне, чи не так?

Є хороше правило толерантного спілкування: коли ви не впевнені, що не образите людину словом або зверненням, приміряйте їх на себе. І серцем відчуєте відповідь.

Некоректно: безногий, безрукий, одноногий, однорукий, ампутант, людина з ампутацією, інвалід-ампутант.

Людина з ампутованими кінцівками – лише таке визначення допустиме. А якщо треба акцентувати, про які саме кінцівки йдеться, то так і сказати: людина з ампутованою ногою/рукою.

Але, як і в інших випадках, коли ми говоримо про інвалідність, дотримуємося принципу «Спочатку людина». На перше місце ставимо особистість і лише потім згадуємо її риси чи ознаки, якщо про них варто згадати.

Інші правила безбар’єрної мови зібрані в «Довіднику безбар’єрності» – гіді з толерантної комунікації, створеному в межах моєї ініціативи.