Чому люди не йдуть до психологів?

«Знаєте, я не перестаю дивуватися тому, що люди в нашій настільки цікавій та настільки інтелектуальної країні як і раніше «цураються» психологів, ігнорують такі поняття, як психологічне консультування, психотерапія ... Словом все, що починається на «Пси».

Ні, одна відповідь у мене, звичайно, є. Я думаю, справа в тому, що у людей є інші способи вирішення своїх психологічних проблем і питань. Які? А це вже залежить від менталітету і — багато в чому — від стереотипів, сформованих тією культурою, в якій живе наша людина.

Відомо, що представники, скажімо, гірських народів звикли опиратися на свій клан, на сім’ю. Сім’я і клан самі по собі потужне джерело підтримки у важких життєвих ситуаціях. Хоча здається, іноді ці структури можуть бути і певними обмежувачами — в силу консервативності їх устрою або жорсткої прихильності традиціям.

Однак представники інших груп і співтовариств, ті, кого умовно можна віднести до слов’ян, також не поспішають у важких ситуаціях на консультацію до психолога. Куди ж вони направляються у разі виникнення труднощів? — Швидше за все до друзів і знайомих. Відоме «поплакатися другу в жилетку» в даному випадку стає визначальною «стратегією психотерапії».

Ви можете запитати, але хіба погано поплакатися в жилетку? Ні в якому разі, ні. Це здорово, коли є така можливість, коли взагалі є друзі. Але чому, власне, до друга треба йти з бідою, зі складною проблемою? Чому б не піти до нього з радістю, щастям, а проблему віддати на відкуп фахівцям?

Давайте розберемося: в чому різниця між «консультуванням» друга, близької людини і професійною допомогою психолога/психотерапевта? — Наші друзі упереджено ставляться до нас. У самому прямому сенсі цих слів. Вони люблять нас, вони мають про нас певне, своє, уявлення, вони суб’єктивно по відношенню до нас. А суб’єктивність — це те, що заважає поглянути на проблему відсторонено, «незамиленим» оком. Наші друзі та рідні вже з головою «в ситуації». Вони переживають, дають поради, прагнуть допомогти і захистити, у що б то не стало.

А що робить психолог? — Звичайно, в порівнянні з нашими близькими психолог виглядає як істота досить відсторонена і прохолодна. Але саме в цьому його сила. Психолог може хоча б постаратися бути об’єктивним, просто в силу того, що між ним і клієнтом немає тісних емоційних зв’язків, прихильності, особистих відносин, сформованого роками близького знайомства і т.д.

Важливим моментом є те, що від друзів ми часто очікуємо порад. Часом саме за порадами ми до них і приходимо. Психолог, якщо він професіонал, порад не дає! Це дуже важливо! І не тому, що йому «шкода» дати пораду, а тому що будь-яка пряма порада буде нав’язуванням своєї думки, свого погляду на життя, в той час як клієнт повинен зробити свій вибір і прийняти власне рішення. У клієнта завжди є ресурси для того, щоб прийняти на себе відповідальність за своє життя і поведінку, за свою систему виборів.

Завдання психолога — активізувати ці ресурси і «підняти їх на поверхню» для того, щоб клієнт зміг їх побачити і самостійно ними скористатися. Не більше того. У цьому сенсі психолог є свого роду каталізатором.

Психолог поєднує у своїй роботі різні підходи і напрямки. Головне — доречність їх застосування в потрібний час і в потрібному місці. Кожна людина неповторна і унікальна. Тут немає, і не може бути, єдиної, універсальної для всіх стратегії роботи.

І нарешті, головне, чому багато хто боїться йти до психологів в наш час. Незважаючи на популяризацію психологічного консультування і психотерапії, багато як і раніше розглядають візит до психолога як звернення за медичною допомогою. Іншими словами, люди плутають два «пси»: психолог і психіатр.

Можна багато говорити про різницю між ними, але, якщо спростити, то різниця зводиться до простих речей: психіатр здебільшого використовує в своєму арсеналі допомоги медикаментозне лікування (що в багатьох випадках цілком адекватно ситуації, і тому не варто цього боятися), психолог ж "лікує"виключно словом.

За великим рахунком, психолог, це людина, яка навчає профілактиці душевної гігієни. Поки людина жива, у неї відбуваються якісь події. Події породжують певні переживання, почуття. Почуття призводять нас до тих чи інших висновків, поведінковими проявами. Більш того, помічено, що якість життя багато в чому залежить саме від того, що ми думаємо про наше життя. Як думаємо, так і живемо. Вважаємо, наприклад, що навколишній світ — це в основному зло, тоді неодмінно будемо зустрічати зло і притому у великих кількостях. Вважаємо по-іншому, відповідно і живемо радісно, в гармонії із собою і навколишнім світом.

Звертайтеся до психологів, не бійтеся розповісти таємниці своєї душі сторонній людині, якщо вона професіонал. До друзів же йдіть з радістю, розділяйте з ними яскраві і щасливі моменти життя, насолоджуйтеся спільним спілкуванням.

Відділ психологічного забезпечення Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України у Луганській області