Про зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266» (далі — Постанова № 439) викладено у новій редакції Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Зазначена постанова набула чинності з моменту її опублікування у газеті «Урядовий кур’єр» від 04.07.2015 року № 119, тобто Порядок № 1266 в новій редакції слід застосовувати до страхових випадків, що наступили з 04.07.2015 року.

Пунктом 25 Порядку № 1266 передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата обчислюється виходячи із тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленої законом на день настання страхового випадку. Зазначена правова норма є новою та раніше не використовувалась.

Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати), виключаються з розрахункового періоду (п. 3 Порядку № 1266).

Розрахунок розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість календарних днів, що підлягають оплаті. При цьому розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від страхового стажу застрахованої особи (50%, 60%, 70%, 100%).

Звертаємо увагу, що коли середня заробітна плата (дохід) обчислюється відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28, 29 Порядку № 1266, середньоденна заробітна плата (дохід) за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або її частини (у разі, коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня), двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44.

Пунктом 29 Порядку № 1266 визначено обмеження щодо розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах застрахованим особам, які протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку мали страховий стаж менше 6 місяців, а саме:

— для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності — виходячи із нарахованої заробітної плати, але не вище розміру мінімальної заробітної плати у місяці настання страхового випадку;

— для розрахунку допомоги по вагітності та пологах — виходячи із нарахованої заробітної плати, але не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше розміру мінімальної заробітної плати у місяці настання страхового випадку.

Пунктом 30 Порядку № 1266 визначено особливість обчислення середньої заробітної плати застрахованим особам, які працюють за сумісництвом. Так, якщо застрахована особа, крім основного місця роботи, працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за кожним місцем роботи. Розрахунковий період у такому разі визначається також за кожним місцем роботи окремо.

Право надавати роз’яснення щодо застосування норм Порядку № 1266 і надалі належить Міністерству соціальної політики України.

Директор Лисичанської міської ВД ЛОВ ФСС з ТВП В.В. Масуліс