"Не втрачена культура: Лисиччина скарбничка": щирий живопис та поклик серця Анатолія Мещерякова

Культура

26.08.2026

До Дня міста відділ культури продовжує відкривати яскраві сторінки проєкту «Не втрачена культура: Лисиччина скарбничка». Сьогодні розповідаємо історію самобутнього художника-аматора з Лисичанська — Анатолія Мещерякова.

Понад двадцять років свого життя пан Анатолій віддав шахтарській праці. Справжнє покликання відкрилося вже після виходу на пенсію: купивши фарби для онуки, він уперше взяв до рук пензлик — і відтоді малювання стало його щоденною потребою. Митець вчився за відеоуроками та довіряв власному серцю, створюючи пейзажі гуашшю й акрилом. Його роботи добре знали на Луганщині: виставки майстра проходили в Лисичанському міському краєзнавчому музеї, Рубіжному та школах області.

Пан Анатолій малює виключно за покликом серця. Через повномасштабне вторгнення разом із дружиною вони були змушені виїхати, залишивши вдома всі створені роками картини. Оселившись у місті Синельникове на Дніпропетровщині, майстер знову взявся за пензлик. Тут він написав уже понад пів сотні нових робіт і продовжує дарувати мистецтво людям, влаштовуючи експозиції в міському парку.

«Коли малюю, відволікаюся від усього. Це тримає мене на плаву. Мрію повернутися додому й дуже сподіваюся, що мої картини там збережені...», — ділиться художник.

Анатолій Мещеряков мріє про день, коли зможе повернутися до рідного дому та організувати художні виставки у звільнених містах нашого краю — Лисичанську, Сіверськодонецьку, Рубіжному та Кремінній.