Історична довідка

Місто Лисичанськ засновано у 1710 році, його справедливо вважають колискою Донбасу. Саме тут, у Лисичій балці, більше двохсот років тому за указом Катерини II було закладено перший у Донбасі рудник, що поклав початок промисловому видобутку кам’яного вугілля.

Протягом 48 років, починаючи з 1796 року, Лисичанськ видавав 84 відсотки вугілля, видобутого усім Донбасом, а з 1804 року був єдиним вуглевидобувним містом.

Наприкінці ХVІІІ століття в Лисичанську для Луганського ливарного заводу з кам’яного вугілля випалювали кокс. Це був перший кокс на мінеральному паливі.

Перший рудник, перша шахта, перший досвід гірничої справи і плавлення чавуну на мінеральній основі – тільки цього було б досить, щоб вважати Лисичанськ одним із найбільш видатних в історичному плані міст Луганщини.

У 1892 році, коли був пущений содовий завод, місто стає місцем зародження хімічної промисловості. Завод “Донсода” став найбільшим підприємством галузі, яке на рубежі ХХ століття давало 80 відсотків усієї соди, що вироблялася в царській Росії, і він займав друге місце в Європі з випуску цієї продукції.

Багатство надр Лисичанська, на основі яких отримали високий розвиток вугільна промисловість і содове виробництво, зумовило зародження і розвиток скляної промисловості. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття в місті існувало кілька скляних заводів, а в 1914 році став до ладу склозавод Лівенгофського акціонерного товариства (зараз ЗАТ “Лисичанський склозавод “Пролетарій”).

Завдяки зародженню і розвитку вугільної, хімічної, скляної промисловості, оснащуванню заводів сучасним обладнанням, дослідженню, розвідуванню й видобутку корисних копалин для роботи заводів і шахт Лисичанськ став місцем зосередження промислових початків, експериментів і пошуків, місцем, де мешкали й працювали такі відомі вчені й дослідники, як Лутугін Л.І., Менделєєв Д.І., Зеленцов І.І., Даль І.М., Ковалевський Є.П. та інші.

У ХХ століття Лисичанськ увійшов зі значним економічним потенціалом, який зростав і примножувався.

Вже на початку двадцятих років заводи й шахти міста в основному досягли рівня довоєнного 1913 року. В 1935 році було утворено державний трест “Лисичанськвугілля”, що об’єднував одинадцять шахт.

У 1930 році місто одержало електрику. З 1934 року розпочала роботи досліджувальна станція “Підземгаз”.

Лисичанська земля оспівувалася у творах видатного українського поета Володимира Сосюри. У м.Лисичанську народився полководець та громадський діяч Климентій Ворошилов.

Протягом 1930-1935 рр. було побудовано Лисичанський мехсклозавод виробничою потужністю 7 млн.кв.м віконного скла на рік .

У 1932 році завершено реконструкцію заводу “Пролетарій”, а згодом побудовано цех полірованого скла.

У 1938 році Лисичанськ було віднесено до категорії міст.

Багатство надр Лисичанська дало напрямок розвитку потужного промислового комплексу у регіоні.

Плани перших п’ятирічок у червні 41-го було порушено віроломним нападом німецьких військ. Майже дев'ять місяців частини Радянської Армії тримали оборону Лисичанська, а саме місто було прифронтовою смугою.

Понад 20 тис. жителів міста пішли на фронт, 11,5 тис. не повернулися з полів битв.

2 вересня 1943-го року місто було визволено від німецько-фашистських загарбників.

Лисичанськ сьогодні – це місто-трудівник, місто шахтарів і хіміків, склоробів і будівників. Основу промислового комплексу складають понад 100 підприємств, а продукція багатьох з них славиться далеко за межами не тільки міста і області, але і всієї України.

Значний промислово-економічний потенціал з багатогалузевою структурою ставить Лисичанськ в ранг найбільших індустріальних міст області.

Основу промислового комплексу міста складають підприємства різних галузей і форм власності. Наймогутніші підприємства: ЗАТ «ЛИНІК » , продукція якого має Всеукраїнський знак якості «Вища проба»; ВАТ «Лисичанська сода» (кальцинована сода і бікарбонат натрію), ВАТ «Желатиновий завод» (желатин харчовий, технічний, клей кістковий, жир технічний, казєїнат натрію, ремодент); ВАТ «Лисичанськвугілля».

«Лисичанськнафтооргсінтез», в дійсний час ЗАТ «ЛИНІК » було введено в експлуатацію в 1976 році. Проектна потужність заводу по переробці нафти складала 12 млн. тонн в рік. Основними видами продукції є: автомобільний бензин, дизельне паливо, мазут, поліпропілен . З липня 2004 року розпочато виробництво бітуму. З 2000 року, коли у заводу з'явився власник – Тюменська нафтова компанія (ТНК) – він за короткий строк перетворився з підприємства-аутсайдера в лідери нафтопереробної промисловості України.

У 2001 році глибина переробки нафти збільшена в 1,3 рази, унаслідок чого розширився асортимент продукції, що випускається, і покращала якість.

Гідно представлена на світовому ринку продукція ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (флоат-скло, дзеркальне), яка експортується у десятки країн світу.

Асортимент продукції підприємств харчової промисловості налічує близько 400 найменувань. Більше 60 відсотків об'єму вироблюваних в місті продуктів харчування вивозиться за його межі.

Медаллю переможця у Всеукраїнському дегустаційному конкурсі «Краща торгова марка України» відмічено продукцію ТОВ «Лиспрод» (кондитерські вироби і напої).

Відмінною якістю славиться продукція ЗАТ «Лисичанській м'ясокомбінат» (ковбасні вироби, м'ясні напівфабрикати).

Значний промислово-економічний потенціал з багатогалузевою структурою ставить Лисичанськ в ранг найбільших індустріальних міст області.